Голоси фронтиру
Унікальна серія радіоесеїв, створених військовими та ветеранами війни, які через літературні засоби передають власні історії, набутий досвід, рефлексії й непередбачувані емоції.
Усі епізоди
Чому Бог, в якого віримо не зупинив у секунду російсько-українську війну? І що запитає український доброволець у Бога, в якого вірить в радіоесеї «Господь окопний» письменника, молодшого сержанта ЗСУ Артура Дроня «Героїв не міняють».
Про темний вирій епохи, про те чи багато в житті залежить від круто зіграної фуги Баха. І про те чи кожен метелик помахом крил переписує історію в радіо есеї «Герої без броні» поетеси, музикантки, бойової медикині, молодшої сержантки ЗСУ Єлизавети Жарікової.
Чому у військових є відчуття, що «завтра» не існує в радіо есеї «Аби це «завтра» було» письменника, сценариста, молодшого сержанта ЗСУ Павла Паштета Белянського.
Як це відповідати на питання “Що ти забула на війні, дівчино” в радіо есеї поетеси, музикантки, бойової медикині, молодшої сержантки ЗСУ Єлизавети Жарікової.
Як музикант з гітарою перетворився на солдата з гітарою в радіо есеї «Солдат з гітарою» фронтмена гурту «НУМЕР 482», військовослужбовця підрозділу «Культурний десант» Віталія Кириченка.
Прощатися з Кримом в квітні 2014 року, прощатися на мисі Тарханкут. Там, де степ, скелі та море. Стояти над прірвою і вдихати повітря водночас солоне і гірке. Вдихати море і полин. І боротися щоби знову повернутися на мис Тарханкут. В радіо есеї «Скеля на Тарканхуті» полковника ЗСУ, учасника боїв за Донецький аеропорт, Авдіївку, Піски, Харків Бориса Рябухи.