Пліч-о-пліч

Міжнародний навчальний центр естетичної медицини EstetMed запрошує ветеранів опанувати реабілітаційний або естетичний масаж. Пройти навчання можна абсолютно безплатно. Це можливість для воїнів, які демобілізувалися через травми чи порушення здоров’я, навчитися не тільки давати раду собі, але й допомагати з відновленням стану іншим. Ініціаторка соціального проєкту «Незламні долоні» Ольга Слободяник переконана: заняття з масажу — це дієвий інструмент реабілітації. У майбутньому ці навички стануть корисною допомогою для рідних і друзів, а для декого — новою професією. Пані Ольга допомагає у реабілітації військовослужбовців від самого початку повномасштабного вторгнення. Вона каже: масаж дає змогу прийняти своє тіло й нові можливості тим, кому нині надзвичайно складно після важких травм і поранень. Тому півторамісячний курс занять насичено не тільки теорією з анатомії та медичних показань для проведення певного масажу чи практикою базових і спеціалізованих технік. Серйозну увагу приділено також психології: спілкуванню, атмосфері й довірі клієнта. Сьогодні в студії подкасту «Пліч-о-пліч» — викладачка з масажу центру EstetMed Ольга Слободяник. Ми почуємо історію незрячого ветерана Олександра Наумовича, який після навчання на курсах вирішив і далі опановувати реабілітацію у національному медуніверситеті. Фізична терапія та масаж для військовослужбовців і ветеранів — це не тільки про зняття болю у пошарпаних і виснажених суглобах, попереку та хребті через надмірне навантаження амуніцією, стрибки, падіння та удари, що супроводжують бійця на передовій. Це ще й можливість оволодіти тактильними техніками, які можуть полегшити фізичний стан бійця, знизити стрес і поліпшити якість сну. Такого висновку дійшов масажист і професор катедри фізичної терапії Харківської державної академії фізичної культури Денис Підкопай під час реабілітаційних занять у шпиталях та лікарнях. Набуваючи практичного досвіду фізичного відновлення військовослужбовців із 2015 року, він у шпиталях ветеранів війни став навчати пацієнтів з інвалідністю різновидів масажу й самомасажу. Так Денис Підкопай із мобільними курсами проїхав чимало шпиталів. А згодом практик-науковець систематизував важливий досвід, щоб навчати реабілітаційної справи військових медиків, інструкторів, фізичних терапевтів, членів сімей поранених і самих ветеранів. Слухайте в подкасті «Пліч-о-пліч» практичні кейси про вплив масажу на здоров’я, ментальний стан військовослужбовців і вибір професії серед ветеранів.

Тканини, фарби, спеціальна плівка, комп’ютери, DTF-принтер і термопрес — такий вигляд має майстерня ветерана Артема Синіла. Тут народжуються і втілюються ідеї нових футболок, шортів і зручних гуді. Завдяки грантові від Українського ветеранського фонду та власним заощадженням він розвиває бренд TwoComms. Іще у шпиталі поранений воїн сказав собі: «Це не крапка, це продовження». Дивлячись на побратимів поруч у палаті, Артем найбільше хотів, щоб у них був не просто зручний одяг, а речі з глибоким сенсом, які підтримують і нагадують про часи боротьби. Узагалі-то 31-річний Артем Синіло до початку великої війни встиг попрацювати за різними професіями: кухарем, адміністратором нічного клубу, кав’ярні та ресторану. Перед самим російським вторгненням писав замовникам комп’ютерні програми. Утім, коли Артем опинився у шпиталі з множинними пораненнями, вирішив більше не розпорошуватися, а займатися бізнесом, який приноситиме не тільки дохід, але й задоволення. Так він і дійшов до рішення про створення бренду одягу TwoComms. Нині колекцію ветеранського бренду представлено на сайті проєкту та на сторінці в інстаграмі. Також речі зі змістовними принтами можна придбати в низці магазинів, зокрема у військторгах. Для Артема Синіла TwoComms — це спосіб зберігати зв’язок із військом і підтримувати одне одного. Слухайте продовження історії харківського ветерана Артема Синіла, який виготовляє одяг для військовослужбовців і цивільних. Перший епізод про випробування бійця 226 батальйону 127 бригади шукайте на саундплатформах і в застосунку Радіо «Накипіло».

«Харків — це one love!» Саме про такі почуття говорить ветеран, історію якого ми розповідаємо. Можливо, ви вже носите гуді чи футболки з ексклюзивними принтами від бренду TwoComms? Тоді вам буде цікаво дізнатися, що їхній автор — доброволець, який захищав Харків і брав участь у контрнаступі на Харківщині 2022 року. Артем Синіло обороняв Бахмут на Донеччині й дістав поранення на Сумщині. Нині він каже: «Поранення — це не крапка в житті, а продовження». Бізнес Артема народжувався між операціями й боротьбою лікарів за його руку, в один із найскладніших періодів життя ветерана. Тому це не просто мерч, а одяг, у якому зручно і цивільним, і військовослужбовцям. Кожна річ містить цінності, здобуті в боротьбі. Так з’явився бренд TwoComms. Створити його допомогла перемога 2025 року в конкурсній програмі «Варто більше» від Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів. Айтівець, а нині ветеран і творець одягу для військовослужбовців і цивільних із зашифрованими сенсами, Артем Синіло пригадує початок 2022 року: «Я пішов до війська, щоб захистити домівку, рідних і друзів. Я дуже люблю Харків, і російське вторгнення стало для мене величезною раною». У двосерійному випуску подкасту «Пліч-о-пліч» ви почуєте історію харківського ветерана Артема Синіла. Бренд одягу TwoComms він створив як відповідь на важке поранення, списання зі служби в батальйоні, пекельний біль у руці та слова співчуття про втрачене здоров’я.

У п’ятницю, 31 липня, останній день, коли ветерани з повною або частковою втратою зору можуть податися на отримання 95 тисяч гривень для придбання техніки, що буде корисною у веденні домашніх справ і стеженні за здоров’ям, з якою їм буде легше ходити вулицями, у супермаркети, скуповуватися і залишатися повноцінними членами команди, якщо вже працюють або мають таку мету. Одноразову грошову допомогу надаватимуть у межах спільного проєкту Товариства Червоного Хреста України та Міністерства у справах ветеранів. Але для отримання до 95 тисяч гривень упродовж липня потрібно було зібрати пакет документів і відправити заяву на участь до місцевих підрозділів, що опікуються ветеранами у громадах. Головне — як слід оформити все правильно та вчасно. Перед командою, яка займається ветеранськими проєктами Товариства Червоного Хреста України та Мінветеранів, постало надскладне завдання: зібрати інформацію про максимальну кількість слабозорих і незрячих ветеранів, дослідити й визначити їхні основні потреби та сформулювати умови проєкту так, щоб ветерани змогли отримати не універсальний набір техніки, який припадатиме пилом, а натомість урахувати індивідуальні запити, що ґрунтуються на способі життя та активності. Про це для подкасту «Пліч-о-пліч» розповів менеджер із координування ветеранських програм Товариства Червоного Хреста України Ігор Костріков. За його словами, такий підхід спрацював, а запит на фінансову підтримку в рази перевищує початкові сподівання. Якщо спершу організатори розраховували на 300–350 заявок, то на 27 липня подали документи понад 2800 воїнів, що не бачать повністю або в них слабозорість. У подкасті «Пліч-о-пліч» менеджер із координування ветеранських програм Товариства Червоного Хреста України Ігор Костріков розповів, як формувався список із 26 побутових товарів та асистивних технологій, на які кожен зі слабозорих і незрячих воїнів із тих, хто подав заяву, зможе отримати 95 тисяч гривень. Окрім того, ветерани Олексій Томаш і Богдан Шин, що нині зовсім не бачать через зазнані тяжкі поранення у боях, поділилися своїми історіями, як вони повертаються до активного життя, займаються хатніми справами й знову стають до роботи завдяки смартфонам і ноутбукам, на яких установлено програми екранного доступу.

Сьогодні інструктор із вогневої підготовки Ігор Безпалий колесить дніпровськими й донецькими дорогами для проведення занять щойно мобілізованим. А ще п’ять-сім років тому артистові цирку аплодували в Україні та за кордоном. Він точно міг розраховувати на бронювання, якби приєднався до якогось із циркових колективів, одначе від початку повномасштабного вторгнення обрав волонтерство в Харкові, а невдовзі сам записався до лав Збройних Сил України. Та вже у війську Ігор заходився створювати простір руху та творчості «Танці до ранку»; це плюс до циркової студії InGravity Space, у якій тренуються професіонали й діти. У подкасті «Пліч-о-пліч» разом з інструктором із вогневої підготовки 95 окремої десантно-штурмової бригади Ігорем Безпалим на позивний Тренер розповіли, як досвід акробата став у пригоді під час підготовки нових бійців і як ветеранська держпрограма «Власна справа» допомагає йому втілювати мрії не тільки свої як артиста та продюсера, але й хлопців і дівчат.

Міські кластерні лікарні, у яких працюють фахівці із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, посилюють співпрацю з Ветеранським центром Харкова. Про це повідомила пресслужба Харківської міської ради. Воїнам після виписки з медзакладу радитимуть продовжити консультації у міському ветеранському просторі. Як розповіли Радіо «Накипіло» в Міністерстві у справах ветеранів України, на Харківщині в лікарнях працюють 28 фахівців із супроводу. Половина з них — у медзакладах Харкова. Їхня кількість зростає разом із потребою. І чудово, якщо фахівцями стають люди, які добре розуміють досвід військовослужбовців та їхніх родин. За задумом Мінветеранів, такі спеціалісти працюють у штаті лікарень, щоби бути поруч із захисниками й за потреби допомагати пораненим військовослужбовцям, ветеранам та їхнім сім’ям орієнтуватися у послугах, пільгах і процесах реабілітації, водночас не втручаючись безпосередньо в медичне лікування. Один із них — Роман Рощин, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, який працює у міській клінічній багатопрофільній лікарні № 17 у Харкові. У великому багатопрофільному медичному закладі, окрім цивільних дорослих і дітей, під час війни лікуються й захисники. Щоб їхні лікування та реабілітація відбувалися максимально якісно, а ветерани й військові не витрачали особистого часу на пошук кабінетів і бюрократію, їм і потрібен помічник ветерана Роман Рощин. У ветеранському русі Роман не новачок. Передусім він сам служив в армії: у вісімдесятих роках у лавах совєцьких військ був в Афганістані. Згодом співпрацював як юрист із громадськими організаціями, допомагав військовослужбовцям і ветеранам іще до появи системної державної підтримки. Тепер Роман Рощин спрямовує набутий роками досвід на всіх ветеранів, які перебувають на лікуванні в 17-й лікарні, а також відгукується і тим, хто записується до нього онлайн через застосунок «Дія». Як родинна історія чекання сина з фронту допомагає Романові нині в професійній роботі із супроводу ветеранів? Як йому вдається налаштовувати комунікаційні місточки та знаходити рішення у складних ситуаціях? Про це говорили в подкасті «Пліч-о-пліч» із Романом Рощиним. Волонтерство із 2014 року, тривала робота з ветеранами, широке коло контактів — усе це сьогодні стає ресурсом у щоденній роботі Романа. Ба більше, у його родині теж є свій боєць, через якого він постійно хвилюється. З початку повномасштабного вторгнення син Романа Рощина служить у Збройних Силах України. Він зазнав важкого поранення під Бахмутом і після відновлення повернувся до побратимів-піхотинців. Фахівець із супроводу, каже Роман Рощин, не підміняє лікарів, юристів чи соціальні служби. Його роль — допомогти зорієнтуватися: куди звернутися, із чого почати та як не втратити часу в процесі. Іноді це робота з документами або медичними питаннями, інколи — проста розмова в палаті, після якої людині стає легше